НАКИ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накинути. На плечах у його наопашки була накинута сіра московська шинель (Панас Мирний, I, 1949, 243); На постіль накинуте покривало, прямо на подушку (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 183); Нагадаємо, що накид — це нитка, накинута на крючок після того, як на ньому вже є ведуча петля (В’язання крючком, 1957, 14);
// накинуто, безос. присудк. сл. Рукою ката їй на шию уже накинуто петлю (Володимир Сосюра, II, 1958, 275).
НАКИНУТИЙ
Тлумачення слова