НАКИ́ДКА, и, жін.
1. Верхній одяг без рукавів, на зразок плаща. Мокра, спітніла за день спина тепер замерзла: накидку він тільки-но передав Брянському (Олесь Гончар, III, 1959, 75); Бабуся побігла по накидку для мами, бо мама була тільки в домашній сукенці (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 28); Лакеї несли вже оберемками жіночі накидки, мантильї (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 30).
2. Покривало для подушки, ліжка і т. ін. Надя окинула швидким поглядом стіни, диван з білою накидкою, накрохмалені фіранки і салфеточки (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 190); З простих котушкових ниток можна вив’язати скатерть, доріжки, занавіски, накидки на подушки (В’язання крючком, 1957, 89).