НАКВАЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наквацювати. З юрби протиснувся наперед присадкуватий чоловік у наквацьованих дьогтем чоботях (Олесь Донченко, III, 1956, 14); Чорне волосся, густо наквацьоване олією, щільно прилягало до круглої голови (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 305);
// у знач. прикм. В Будинку колгоспника молоденьке дівчатко з наквацьованими губами визирнуло у віконце (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 53);
// наквацьовано, безос. присудк. сл. Картярі звертались до головного арбітра, діда Кияшка. — Ану, глянь, старий, що воно тут у тебе, наквацьовано? (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 118).
НАКВАЦЬОВАНИЙ
Тлумачення слова