НАКУРЮВАТИ 1, юю, юєш, недок., НАКУРИТИ, курю, куриш, док.
1. неперех. Курячи, наповнювати приміщення тютюновим димом. Кричали [товариші], сміялись, накурювали в хаті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 155); Вони посідали біля відчинених дверцят грубки, щоб не накурювати в тісній кімнаті (Андрій Головко, II, 1957, 575);
// Спалюючи певні речовини, наповнювати приміщення яким-небудь ароматним димом, запахом. Накурила [Галя] ладаном кріпко і заперла хату, щоб не видихалося (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 320).
2. перех. Курінням, перегонкою приготовляти щось у якій-небудь кількості. — Щоб ніхто з вас більше ні горілки не курив, ні шинкував! Ви мої — й шинок буде мій. Ось вам Лейба й горілки накурить (Панас Мирний, I, 1949, 192).
НАКУРЮВАТИ 2, юю, юєш, недок., НАКУРИТИ, рю, риш, док. Піднімати, збивати пил; пилити.