НА́КРИВКА, и, жін. Предмет, що служить для закривання. Ось вона [машинка] вже на столі. Катря.. зняла накривку (Яків Качура, II, 1958, 83); Самовар стояв на ящику поруч з Льонькою, бешкетливий струмок пари, вириваючись з-під погнутої накривки, торкався його плеча (Максим Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 292);
// Тканина, якою покривають що-небудь. Над головами пасажирів висіла брезентова накривка (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 39).
НАКРИВКА
Тлумачення слова