НАКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накрутити 1, 3, 4. Говорить до товаришів на тротуарі якийсь тонконогий літній піхотинець в обмотках, накручених туго до самих колін (Олесь Гончар, III, 1959, 288); — Дивимось: виходить [губернатор] із прольотки — на мундирі хрести, вуса накручені (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 50); Капітан якийсь час ішов просто перед себе, машинально, без свідомості, мов накручений автомат (Іван Франко, VI, 1951, 425).
НАКРУЧЕНИЙ
Тлумачення слова