НАКОШЕНИЙ

НАКО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накосити. Купив Захарій сінця, тільки що накошеного (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 366);
//  у знач. прикм. На возі з накошеною осокою стоїть сивобородий дід (Літературна газета, 19.XI 1953, 2);
//  накошено, безос. присудк. сл. Закінчено жнива, Останній сніп накошено пшениці (Андрій Малишко, III, 1957, 299).