НАКОПИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накопичити. Назустріч сунули жінки, .. поранені солдати. Щасливіші самотужки на возику везли накопичене збіжжя, клунки (Іван Ле, Право.., 1957, 131);
// накопичено, безос. присудк. сл. Гриб і Печериця аж за голови взялися, скільки тут усякого добра накопичено (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 28).
НАКОПИЧЕНИЙ
Тлумачення слова