НАКОЛОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОЛОТИТИ, лочу, лотиш, док., перех.
1. Змішуючи, приготовляти щось у якій-небудь кількості. — З такою жінкою не пропадеш.. Бач, якої ряжанки наколотила? (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 9).
2. тільки док., перен., розм. Наговорити багато чого-небудь зайвого, непотрібного; звести наклеп.
♦ Наколотити гороху з капустою — наговорити або наробити чогось непотрібного, нерозумного. [Петро:] Сю штуку написав москаль по-нашому і дуже поперевертав слова. [Виборний:] Москаль? Нічого ж і говорити? Мабуть, вельми нашкодив і наколотив гороху з капустою (Іван Котляревський, II, 1953, 33).