НАКОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наколотити 1. Зверху Тоня ще й рогачиком придавить [вівцю], щоб з головою пірнула в ту наколочену теплу бурду, щоб вся короста з овечки зійшла (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 318); Перегній з міндобривом стояли наколочені в старих кадубах (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 560).
НАКОЛОЧЕНИЙ
Тлумачення слова