НАКОЛОБРО́ДИТИ, джу, диш, док., розм. Зробити що-небудь погане, варте осуду; натворити, накоїти. За цей час можна такого наколобродити, що потім в очі людям не поглянеш (Михайло Стельмах, II, 1962, 31); Агронома з нього не вийшло. Призначили завгоспом — наколобродив. У коморах попсував насіння конюшини… (Радянська Україна, 5.IV 1959, 3).
НАКОЛОБРОДИТИ
Тлумачення слова