НАКО́ЛКА, и, жін.
1. тільки наколка. Дія за значенням наколоти, наколювати 3, 4.
2. Прикраса з матерії або мережива, яка наколюється на жіночу зачіску. — Слухай-но, Софійко: як тобі здається моя наколка? (Леся Українка, III, 1952, 500); Коло буфета перешіптувались офіціантки в білих фартушках і.. наколках (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 250).