НАКОЛІ́ННИК, а, чол. Пов’язка, накладка, що носиться на коліні. Дружно зійшли наші буряки. Я вже їм годила, я вже їх плекала.. Аж мені родима шкіра на колінах пооблазила, мусила пошити наколінники з полотна (Олесь Гончар, I, 1954, 493);
// Частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно. Кольчуга з тоненьких срібних платівок лежала на ньому, немов влита, до неї пасували світлі штани з мідними наколінниками (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 97).
НАКОЛІННИК
Тлумачення слова