НАКО́ЛЕНИЙ, НАКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наколоти. Біля нього [будинку] лежала колода, дрова дрібно наколені (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 82); — Підігрійте, Лесю, чайку. Он якраз і дрова наколоті (Олекса Гуреїв, Осок, друзі, 1946, 55); Дужче заболів той пальчик, що втяла [Харитя] серпом, заболіли ноги, наколені стернею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 18).
НАКОЛЕНИЙ
Тлумачення слова