НАКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. Зробити, заподіяти що-небудь (перев. погане, варте осуду). Коли б Карпові воля, немало б він шкоди накоїв… (Панас Мирний, I, 1954, 270); Багато лиха накоїли татари, потрощили, поруйнували все (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 495).
НАКОЇТИ
Тлумачення слова