НАКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал.
1. Накрикувати, покрикувати. А відходячи накликував [Тодорика] ще, сміючися: «Парасинко, я навчу тебе всього, чого ти не вмієш! Чуєш? Усього, аби ти знала!..» (Ольга Кобилянська, II, 1956, 15); Бурмотів [Прокіпчук] щось крізь сон, як би накликував на коні (Мирослав Ірчан, II, 1958, 89).
2. Закликати. Священик накликував народ до тверезості та просвітної праці… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 382).