НАКЛИ́КАТИСЯ, ичуся, ичешся, док., розм. Багато разів покликати кого-небудь. Ти мене накличешся ночами, Несучи розлуку за плечами, І навиглядаєшся одна (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 119).
НАКЛИКА́ТИСЯ, ається, недок.
1. Добровільно виражати бажання діяти в певному напрямку, добиватися чого-небудь; напрошуватися. Параска, котра було проходить ні з ким не поздоровкаючись, одходить — не прощаючись, гордує людьми, тепер Параска сама накликається, сама йде побалакати між людьми (Панас Мирний, IV, 1955, 102).
2. Пас. до накликати.