НАКЛЕ́ПНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до наклепу; який містить у собі наклеп. Сторінки європейської реформістської преси були гостинно надані для всіляких наклепницьких вихваток проти більшовиків (Ленін, Коротка біографія, 1955, 113); Ліда, нарешті, зрозуміла наклепницький характер інтриг Аркадія проти Платона (Українська література, 10 клас, 1957, 139).
НАКЛЕПНИЦЬКИЙ
Тлумачення слова