НАКЛАДАТИСЯ, ається, недок.
1. Лягаючи зверху, покривати собою що-небудь. * Образно. На гомін, навіть — на галас людський наклався такий зойк, якого хлопець уперше почув у житті (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 5);
// Надіватися на що-небудь. — Треба наперсток собі купити. Тільки на який палець його накладається? (Осип Маковей, Вибр., 1954, 180).
2. розм. Наїдатися досхочу. З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх: то Охрім вишкрібав ложкою казанок. — А ніяк не накладешся! — вилаяв його Латочка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 83).
3. Пас. до накладати 1—5, 8.