НАХРАПОМ

НАХРА́ПОМ, присл., розм. Нахабно, безцеремонно. [Галушка:] Він.. не лізе нахрапом, а чекає, щоб запросили (Олександр Корнійчук, П’єси, 1947, 287);
//  Силою, насильно. — Нахрапом можна буде пробитись. Тільки не зівати, зразу в двері, першого збити з ніг, хто стоятиме коло вагона (Іван Микитенко, II, 1957, 425).