НАХОВАНИЙ

НАХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наховати;
//  наховано, безос. присудк. сл. [Настя:] Набере добра Данило від Платона, що з діда-прадіда в льохах, та у коморах, та у степах наховано і надбано! (Карпенко-Карий, II, 1960, 59).