НАХМАРИТИСЯ, риться, док.
1. безос. Покритися, заволоктися хмарами. У дворі гавкнуло цуценя; хтось одсунув віконце; да, мабуть, нічого не побачив, бо таки нахмарилось і зовсім темно було (Марко Вовчок, I, 1955, 72).
2. перен. Те саме, що нахмуритися 1. — Вони [сини] для мене і здоров’я, і мета в житті. Хоч, відверто кажучи, — і знову, немов на дощ, нахмарився Єгорич, — такої… прямої мети у мене якраз і нема (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 101).