НАХМА́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до нахмарити;
// у знач. прикм. Не спи, солдат… В нічному небі блиски Прорізують нахмарену блакить (Леонід Первомайський, I, 1958, 388).
2. Те саме, що нахмурений 1. Сумний, нахмарений, вийшов Білинський із величавого будинку, у якому рішається доля тисяч (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 91).