НАХЛІ́БНИК, а, чол. Той, хто живе за чужий рахунок. [Казидорога:] Засвідчився [Рябіша] своїми нахлібниками і виграв [у суді поле] (Іван Франко, IX, 1952, 389); [Петро:] Отаке чудне склалося: я — в чужій господі, чужий нахлібник! (Панас Мирний, V, 1955, 179); Становище нахлібника не влаштовувало мене, і я чесно наймитував на родича рівно рік (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 6).
НАХЛІБНИК
Тлумачення слова