НАХА́БНІСТЬ, ності, жін.
1. Властивість за значенням нахабний. Захлинаючись словами, вони [агенти] з нахабністю ярмаркового фокусника пропонували товари своої фірми (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 120); Зухвальство й нахабність цього добродія були надмірні (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 91).
2. Нахабний вчинок, нахабна поведінка. — Шановний пане! Хто вам дав право поводитись так? Чи тямите ви, що се з вашого боку нахабність?.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 420).