НАКАРА́ТИ, аю, аєш, перех. Док. до карати. Накарав міх, що й торби страшно (Номис, 1864, № 5794); — Бажав би я, що б ти, Миколо, узяв з собою сього вітрогона та по дорозі беріг його… А молодого завсіди напутити, а деколи й накарати треба! (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 401).
НАКАРАТИ
Тлумачення слова