НАКА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКА́ПАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Капаючи, попадати куди-небудь або наповняти, наливати що-небудь. — Оце розридалась, неначе мала дитина: ще в чай накапають сльози (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 57); Лиш сочить, сльозить [потік] із каменя. Підставиш руку — накапає повно тобі сцілющого [зцілющого] нектару (Гнат Хоткевич, II, 1966, 301); * Образно. Се він, проклятий, В душу молоду Накапав трути, дикої розпуки (Іван Франко, XIII, 1954, 284).
2. Капаючи чим-небудь на щось, заливати, забруднювати його. Накапати на скатерку води.
3. перен., розм. Доносити, обвинувачувати кого-небудь у чомусь. — Навіщо ти бунтуєш чесних колгоспників? — Сергій накапав? — Не твоє діло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 87).