НАКАДИ́ТИ, каджу, кадиш, док.
1. Кадячи, напустити багато диму; надимити, накурити. Всі до одного поскручували цигарки. — Оце ж накадите повну хату, — забідкалася Уляна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 212); — Ти чого ж не спиш, Даниле? Це вже, мабуть, той бусурман збудив. Ото — розкашляється, розшвендяється, накадить своєю люлькою (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 31).
2. Здійняти куряву; напилити. Василь помовчав, косо поглядаючи на сестру, потім почав бурчати: — От накадила! Як чорт дорогою… Хоч би віник помочила! (Панас Мирний, IV, 1955, 28).