НАЙТЯ́ЖЧЕ. Присл. до найтяжчий. [Домаха:] Не так мені шкода самої себе, як шкода свого серця… [Карпо:] З серцем найтяжче порозумітись: неслухняне! (Марко Кропивницький, II, 1958, 120); З усіх дітей Артем найтяжче, найболючіше переживав утрату батька (Андрій Головко, II, 1957, 388);
// у знач. присудк. сл. Про відчуття найбільшої ваги, найбільшого напруження, величезних зусиль.
НАЙТЯЖЧЕ
Тлумачення слова