НАЙПЕ́РШИЙ, а, е.
1. Найвищ. ст. до перший 2—4, 6—8. Я в хаті мучився колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози (Тарас Шевченко, II, 1963, 252); [Мохаммед:] Сонце перший промінь чомусь одному завжди віддав, найпершому, що стрінеться (Леся Українка, II, 1951, 335); Директор вирішив посадити хлопця в другий клас і не помилився. Борис іде тепер одним з найперших (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 212).
2. розм. Найважливіший, найголовніший. З борців насміхалася доля, Зростала проте їх громада. Добробут народний та воля — То наша найперша засада (Павло Грабовський, I, 1959, 367).