НА́ЙНЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до найняти. Закладається фундамент корівника. Там працюють найняті за готівку муляри (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 367); Щасливий той, у кого нива Своя, не найнята на рік (Володимир Самійленко, I, 1958, 77); Серед двору стоїть великий, запряжений четвериком фаетон, найнятий Петром Антоновичем для переїзду (Микола Олійник, Леся, 1960, 27);
// у знач. прикм. Найняті робітники пішли на обід в казарми (Нечуй-Левицький, II, 1956, 208); — Наскидають мені в торбу хліба та бубликів, а в жменю шажків, а я тим оплачу свою злиденну найняту кімнатку (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 297);
// найнято, безос. присудк. сл. — Навіщо вам економія? — До машини найнято — хліб жати (Панас Мирний, IV, 1955, 243).
НАЙНЯТИЙ
Тлумачення слова