НАЙМИТЧУ́К, а, чол.
1. Хлопець-нанмит. Попівський наймитчук.
2. перен., зневажл. Те саме, що наймит 2. Вчорашні фашистські наймитчуки товпляться на американських та інших імперіалістичних задвірках (Юрій Мельничук, Обличчя.., 1960, 9).
НАЙМИТЧУК
Тлумачення слова