НА́ЙМАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до наймати.
2. у знач. прикм. Стос. до найму. Наймана плата; Наймана ціна;
// Який провадиться, здійснюється на основі найму. Батьки в його були селяни, самі на себе працювали, самі їли… Найманої праці не експлуатували (Остап Вишня, I, 1956, 247); Умовою існування капіталу є наймана праця (Маніфест комуністичної партії, 1947, 26).
3. у знач. прикм. Який найнявся на роботу, службу і т. ін. і виконує її за плату. Наймані робітники становлять певний клас в сучасному [капіталістичному] суспільстві (Ленін, 21, 1971, 254); Найманий шофер ладить машину (Юрій Яновський, II, 1958, 60); Проти найманої, проти чужої армії іде зараз оця народна озброєна сила, оця улюблена кіннота республіки (Олесь Гончар, II, 1959, 384).
4. Узятий у найми, не власний. — Коли ми найманою хурою їхали пристанційним присілком — здавалось, все вимерло (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 38); — У Мар’янівці ми тяжко бідували, жили в найманій хаті (Минуле українського театру, 1953, 11).