НА́ЙМАНЕЦЬ, иця, чол.
1. Той, хто найнявся на роботу до приватного власника, підприємця; найманий робітник. Син дрібного орендаря, найманця в панських маєтках, ..Янка народився 1882 р. в глухому фільварку (Максим Рильський, III, 1956, 392).
2. Солдат або офіцер найманої армії; наємник. Хвацько дзенькаючи срібними острогами, Прудивус, перевернувшись нараз на бравого найманця, підійшов до столу (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 433); Десятитисячний загін німецьких найманців, що служили у польському війську, був притиснутий до Бугу і знищений (Визначні місця України, 1958, 127).
3. перен., зневажл. Той, хто захищає чужі інтереси не з переконання, а з корисливих мотивів. Вчені найманці капіталу з особливою запопадливістю взялися за перекручення історичного досвіду розвитку народів (Комуніст України, 1, 1961, 55); Письменник [Ярослав Галан] читав черговий свій памфлет чи фейлетон, в якому таврував фашизм та його найманців із смітника українських буржуазних націоналістів (Мистецтво, 4, 1962, 27).