НАЙЛІ́ПШЕ. Присл. до найліпший. Тут Тоньо найліпше любив сидіти з вудкою і ловити рибу (Іван Франко, III, 1950, 11);
// у знач. присудк. сл. Про почуття найбільшої приємності, величезного задоволення, яке відчуває хто-небудь. — Земле моя, матінко моя, — звертається він до неї, — з тобою мені найліпше! (Олесь Гончар, III, 1959, 128).
НАЙЛІПШЕ
Тлумачення слова