НАЇ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до наїжити. * Образно. Дно [ставка] наїжене було великими й малими обломами скал (Іван Франко, VI, 1951, 24); Пароплав спинився проти красивого міста, серед ріки, тісно заставленої суднами, наїженої сотнями гострих щогл (Максим Горький, Дитинство, 1947, 13).
2. у знач. прикм. Те саме, що наїжачений 2—4. З-під пахи [кожушини] стриміли йому три посмики чорної вовни, як грубі наїжені вуси (Лесь Мартович, Тв., 1954, 119); Мусій мовчки вийняв з кишені банкнот з наїженими.. бровами пана Пілсудського (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 372); — Ти чому така наїжена, Нінко, що сталося? (Олесь Донченко, V, 1957, 426); Люди, що кілька хвилин тому веселились тут гучно та буйно, стояли німою стіною, насуплені та наїжені (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 193).