НАЇ́ЖДЖИЙ, а, е, розм. Який приїхав, прибув куди-небудь; приїжджий. Отак розмовляли поміж собою наїжджі пани, гуляючи невеличкими гуртами по місту (Панас Мирний, III, 1954, 260); Наїжджих пожильців уникала [Лукина], і вони обминали її (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 328);
// у знач. ім. наїжджі, джих, мн. Люди, що приїхали, прибули куди-небудь. Он з улиць показалися і наїжджі (Панас Мирний, I, 1954, 236); Скільки видно, таборяться, по пісках наїжджі, біліють ятки та намети (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 33).
НАЇЖДЖИЙ
Тлумачення слова