НАЇДАТИ, аю, аєш, недок., НАЇСТИ, їм, їси; наказ. сп. наїж; док., розм.
1. неперех. З’їдати в якій-небудь кількості. — А нащо ж ви радите оддати Гафійку в найми? — Раджу. Однаково пропаде дівка. Наїсть, нап’є вдома, тобі ж гірше буде… А їй одна доля: у наймах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 17); — Ось, багато напили, наїли, один втік, а цей неплатоспроможний! — швидко тараторила офіціантка (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 140).
2. перех. З’їдаючи багато доброї їжі, набувати великий живіт, товсте обличчя і т. ін. — Мій чоловік за вас кров проливав, а ви тут пики наїдаєте! (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 60); Благально склав [чоловік] руки: — Я бідний хлоп! — Брешеш, таке пузо наїв! (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 56); Розчинились двері, і до нашої камери не зайшов, а поточившись, влетів якийсь чоловік. — Наволоч! Наїв морду! (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 89).