НАЯВУ, присл. Насправді, у дійсності, не у сні, не в мріях. — Не спи, не спи, тебе я очарую і наяву побачиш дивний сон (Леся Українка, I, 1951, 135); Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну (Володимир Сосюра, II, 1958, 313); Тепер Сагайда зрозумів, що це не сон, а все наяву (Олесь Гончар, III, 1959, 78).
♦ Сон наяву — що-небудь незвичайне. * У порівняннях. Перед очима [Ганни], наче сон наяву, зовсім несподівано випливла широка піщана вулиця села (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 6).
НАЯВУ
Тлумачення слова