НАЙ 1, част., діал.
1. Хай, нехай. [Маня:] Хто обвинитель [обвинувач]? Най виступить і говорить! (Іван Франко, IX, 1952, 8); Най уже на тім скінчиться, що вони не могли побратися. Най уже так буде (Ольга Кобилянська, II, 1956, 21).
2. у знач. спол. Уживається у знач. щоб. — Ходім зараз до матері, най вона, втішиться, що має таку добру дитину… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 18); — Дай та дай мені того борщу, най хоч похлептаю [похлебчу] (Лесь Мартович, Тв., 1954, 36); — Співай, хлопче. Най серце за неправду болить змалечку (Андрій Головко, II, 1957, 11).
НАЙ 2, наю. чол. Духовий дерев’яний музичний інструмент; флейта з кількох трубок. Серце завмерло, не ступа, Піснею сповнене вкрай. Грає Феніке Лука, Чари розсипав най (Петро Дорошко, Літа… 1957, 98); Через Карпати і Дунай Прислали подарунок — най. А давню має він прикмету: То сім сопілок з очерету (Андрій Малишко, III, 1957, 319).
НАЙ…, префікс. Уживається для творення форм найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників із значенням найбільшої або найменшої міри якості, напр.: найблагородніший, найвідоміший, найзагальніший, найоригінальніший, найсуттєвіший і т. ін.