НАГРЯНУТИ, ну, неш, док.
1. Несподівано, раптово з’явитися. Марксистський гурток кілька разів збирався в училищі, але тут завжди була небезпека, що нагряне адміністрація (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 15); Вночі він нагрянув до неї з дядьками додому (Олесь Гончар, II, 1959, 266);
// Напасти. Траплялось, що увесь город по цілих ночах був у тривозі, прислухаючись, як вили собаки, і сподіваючись, що ось-ось нагряне ворог і всіх переб’є або полонить… (Збірник про Кропивницького, 1955, 49).
2. З великою силою, раптово розпочатися. А коли нагрянула війна — чашу лиха випив він сповна (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 270).