НАГРІТИЙ

НАГРІ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагріти 1. Жінки порались в городі, вив’язували з вузликів насіння й висаджували з пристрасним запалом в нагріту весняним сонцем землю (Олександр Довженко, I, 1958, 368); Вечірні сутінки огортали ріку. Нагріта за день вода злегка парувала (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 93);  * Образно. Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне! (Тарас Шевченко, I, 1951, 245);
//  у знач. прикм. Світились вікна в мечетях, пашів нагрітий камінь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125); На сонячних лісових горбках солодко пахло нагрітою стиглою полуницею (Олесь Донченко, IV, 1957, 115).