НА́ГРАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до награти.
2. у знач. прикм. Удаваний, нещирий. Елеонора Степанівна, легко повернувшись у мій бік, примружила палкі очі, осяяла мене такою награною любов’ю, такою ніжністю, що я весь спалахнув, мов на вогні (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 23); — Коротше кажучи, матінко, вирішили ми будуватися, — якимось награним тоном.. сповістив Крамаренко (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 151).