НАГРАБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до награбувати. В той час, коли тиф нещадно косив петлюрівців.., коли розкладався фронт, а міністри знімали з нього воїнів для евакуації за кордон награбованого ними майна, в Кам’янці-Подільському точилася запекла боротьба і йшов торг за владу (Михайло Стельмах, II, 1962, 49);
// у знач. прикм. Раз на північ ішов караван, щоб одправить за море Награбовані скарби з руїн фараонів забутих (Леся Українка, I, 1951, 424); Посідали на коні татарські вояки, завантажили вози награбованим добром (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 486);
// у знач. ім. награбоване, ного, сер. Те, що хтось награбував. Будь він проклятий віднині, кат, злодійськая рука! Он він полем на машині з награбованим тіка… (Павло Тичина, II, 1957, 134); Ніколи буржуй з власної волі не віддасть награбоване (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 155).
НАГРАБОВАНИЙ
Тлумачення слова