НАГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАГОВОРИ́ТИСЯ, ворюся, воришся, док., розм.
1. Досхочу поговорити. Вона серед ночі встає, І стереже добро своє, І дожидає того світу, Щоб знов на його надивитись, Наговоритись (Тарас Шевченко, II, 1953, 194);
// перев. із запереч. не. Задовольняти бажання поговорити з ким-небудь. Повні прихильності одна до одної, жінки не могли наговоритися (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 285).
2. тільки недок. Пас. до наговорювати.