НАГОВОРЕНИЙ

НАГОВО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наговорити;
//  у знач. прикм. Який після наговору (у 2 знач.) дістав магічну силу. Знайшла відьма ножа й пірце якесь наговорене (Марко Вовчок, I, 1955, 53).