НАГО́СТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагострити;
// у знач. прикм. Старі слова говорить Ґудзь, а вони крають сьогодні, як нагострений ніж (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 55); В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 271); * Образно. Тут жив колгоспний комірник. Він знав, звичайно, хто я, Бо вже нагострений язик Був у цього «героя»… (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 329).
НАГОСТРЕНИЙ
Тлумачення слова