НАГОРТАТИ

НАГОРТАТИ, аю, аєш, недок., НАГОРНУТИ, горну, горнеш, док., перех. Горнучи, збирати в якій-небудь кількості. Він не міг бачити того пенька, того місця, де за хвилину перед цим стояла його ялинка, і почав нагортати снігу на пеньок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 79); — В нас не люди, а кроти, котрі сидять у норах та нагортають купки землі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 47); Настуся нагорнула піску собі на ноги до самих колін (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 40);
//  безос. Перед тими, хто ставав навколішки, за мить нагортало кучугури-бархани пилюки (Олесь Гончар, I, 1959, 3).