НАГОРОДЖУВАТИ 1, ую, уєш, недок., НАГОРОДИТИ, роджу, родиш, док., перех.
1. Давати нагороду кому-небудь. Пан давно хвалився Остапові, що він його нагородить як слід за вірну службу (Панас Мирний, IV, 1955, 29); Сорок одного голову найкращих колгоспів уряд нагородив вищою ознакою честі, слави і геройства — орденом Леніна (Іван Ле, Історія радості, 1947, 302);
// Висловлювати подяку, виражати задоволення, схвалення, виявляти прихильність у нагороду за що-небудь. Дружними оплесками нагороджують лектора вдячні слухачі (Анатолій Шиян, Партия, край, 1946, 89); Уже він їй муж! Такою довірою, таким неймовірним щастям нагородила вона його ось тут під вітряні шуми (Олесь Гончар, II, 1959, 91).
2. перен. Віддячувати, відплачувати комусь за що-небудь. Степи переродяться, вони стануть родючими, вони щедро нагороджуватимуть труд хлібороба (Літературна газета, 20.IX 1950, 9); Природа, немов бажаючи нагородити нас за цілий день смертельних небезпек і втоми, посилала нам тиху красу липневого вечора (Яків Качура, Вибр., 1953, 302).
3. перен., розм. Наділяти кого-небудь чимось небажаним, неприємним. Всю дорогу мати нарікала на свою нещасливу долю, що з усіх боків ошукала її: спочатку нагородила чоловіком-невдахою, а потім підкинула оцього опришка, оцього неслухняного Миколу (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 87);
// Давати певну назву (перев. негативну). Ідіот, незграба, робот, ледащо дурне — такими та іншими прозвиськами в цьому дусі тільки й нагороджує Брага свій бульдозер (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 206); Епітети «сонне», «тихе», якими письменники нагородили чимало міст, не підходять до Одеси (Літературна Україна, 10.IV 1964, 1).
НАГОРОДЖУВАТИ 2, ую, уєш, недок., НАГОРОДИТИ, роджу, родиш, док., перех., розм.
1. Будувати, ставити що-небудь у великій кількості. [Одарка:] Які були старі тини — все за зиму попалила, а нагородити було нічим — хіба своїми пальцями!.. (Панас Мирний, V, 1955, 233).
2. тільки док., перен. Наговорити або написати багато беззмістовного, нерозумного і т. ін. — Ти, Дарино, не малу задачу задала мені і стільки в ній різного нагородила,.. що й самий найрозумніший навряд чи розгородить його (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 506).
Нагородити дурниць — наговорити або написати багато беззмістовного, нерозумного і т. ін. Він тільки зрозумів.., що сповідь його була непотрібна, що він сьогодні нагородив чимало дурниць (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 82).