НАГОРОДЖЕНИЙ

НАГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагородити1. Ми зараз вилітаємо до нашої столиці. Ви всі нагороджені цією поїздкою за прекрасну роботу (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 116); За заслуги перед народом О. М. Бойченко був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора та «Знак пошани» (Літературна газета, 31.V 1951, 3); Відповіді лектора були ще раз нагороджені щедрими оплесками (Юрій Смолич, Розм. з чит.. 1953, 183);
//  у знач. прикм. Коли голова екзаменаційної комісії назвав його ім’я першим у списку нагороджених учнів, він раптом почув голосний плач свого батька (Петро Колесник, Терен.., 1959, 18);
//  нагороджено, безос. присудк. сл. Торік республіку [УРСР1 нагороджено другим орденом Леніна (Колгоспник України, 4, 1959, 1).